Українські письменники-романтики - перекладачі Біблії

2017

This book sets out to provide the first complex analysis of the biblical intertext, systematize and classify its actualizations in the biblical and extra-biblical space, and elaborate ways of their reproduction into another language and reception by another culture. The monograph is arranged into Preface, four Chapters, and a Bibliography. Chapter 1 attempts at an objective scrutiny of significant developments in the field of interfaces between biblical intertextuality and translation theory, and offers the author’s views on the matter. The chapter also surveys the history and discusses practical issues of Bible translations into English and Ukrainian, elucidates and specifies the key terms of this research, such as sacrum, motif, archetype, biblical intertext, biblical conceptual sphere, and offers the analysis of binary biblical concepts actualized in Taras Shevchenko’s texts and their English translations. The biblical intertext is regarded as the text of the Bible marked with a) the inner reciprocity of the Old and New Testaments (intrabiblical intertext) and b) the dialogical connection with oral and written texts – apocrypha, folklore and literature (extracanonical intertext). The mediating link between the Bible prototext and biblical metatexts is created by national translations of the Holy Scripture that shape national biblical conceptual spheres via multiple deviations from the Hebrew and Greek sources. The deviations result from a) shifts in the world categorization, b) complex structure of key biblical concepts, c) ideological reasons. Consequently, they affect national phraseology as well as individual authors’ interpretations of the Book of Books. Special attention is devoted to recursive deviation which manifests itself when a national biblical conceptual sphere and even national translations of the Bible contain elements of authors’ biblical intertexts. Taras Shevchenko’s poetry is viewed as the primary Ukrainian recursive biblical intertext that interprets national biblical canon and generates it. Correspondingly, translators of “The Kobzar” face the challenge of reading biblical and nationally-bound senses of Shevchenko’s key words closely. A central concern of Chapter 2 is conceptually significant notions of this research and of linguistically-oriented Bible studies in general – biblical idiom and bibleme. The biblical idiom is defined as a precedent stable lingual sign which either originates from the Bible, apcrypha and liturgy or demonstrates etymological relations with the Bible at thematic or textual levels. Biblical idioms can lose their biblical motivation and function as colloquialisms. Not infrequently do they become polygenetic, i.e. speakers associate them with authoritative statements and classical works of art rather than with the biblical source that infl uenced the latter. The typology of English and Ukrainian biblical idioms is elaborated according to the following taxonomic parameters: etymology (primary, secondary, indirect), cognition (transparent, polygenetic, neutralized), relations with the Bible prototype (prototypical, plot-based, motivated), inner semantic relations (monosemantic, polysemantic), paradigmatic relations (radial, chain, synonymic, antonymic). The status of biblical idioms and their translatability potential are ultimately determined by the character of their representation as precedent phenomena due to which biblical idioms are discriminated as universally-, nationally-, territory- and occupationally-precedent. Besides, the chapter provides a tentative definition of the bibleme: it indicates biblical expressions which have not as yet entered the language system, their use being limited to authors’ idiolects. The bibleme as a sign of the biblical intertext can be actualized semiotically and cognitively (verbalized concepts and symbols) and at the level of micro- and macrostylistics. The bibleme is viewed as a frame, i. e. an expression from the Bible which aims to evoke the corresponding scene in the addressee’s mind. Ways of biblemes translation are offered in concert with relevance theory according to which communication and transfer of information entail two interrelated processes: decoding of the meaning and inference of what is intended by the addresser. The first stage requires a translator to identify the source and find its equivalent in the target tradition of the Bible translation. The second stage implies focusing on the function of the bibleme in the intertext. Chapter 3 focuses on scholarly, literary and translated biblical intertexts of Ivan Franko, his interpretation of biblical images and archetypes. Pursuing this overview, the author of the monograph works out the typology of biblemes of Lord Byron’s mystery "Cain" and analysis of their reproduction in multiple Ukrainian translations. Chapter 4 provides insights into reproducing implicit intertexts of the Fall and fratricide as represented in William Shakespeare’s tragedy Hamlet and Oscar Wilde’s novel "The Picture of Dorian Gray". The implicit intertext is but a possibility provided by the open structure of the text intent which lies beyond the power of the author. Translators can either ignore this possibility, thus obliterating hidden senses, or explicate the intertext for the target reader. It is proved that the optimal strategy is to preserve the implication making it potentially open for identification.

Alfred Nobel University Journal, 2024

The current paper aims to present linguistic, pragmatic, and sociocultural features of the paratexts of the Peresopnytsia Gospel and five complete Ukrainian translations of the Holy Scriptures. The ultimate goal of the study is to highlight the peritextual and epitextual dimensions of these translations and to classify translation paratexts, whose characteristics are determined by both the translator’s strategy and the mono-confessional or interconfessional requirements of translation commissioners. The article’s assumptions are grounded in the interdisciplinary approach at the interface of translation studies, biblical studies, religious studies, and historiography. The objective of developing a classification of paratexts in Bible translations within historical, theoretical, and critical contexts is accomplished via the methods of analysis, synthesis, induction, and modelling. The interpretive textual and cultural analysis methods are applied to identify and explain cultural, national, and religiously determined connotations of the paratexts. The comparative translation analysis provides a historically based translation quality assessment. As a result, paratexts of Ukrainian Bible translations have been classified according to thematic and pragmatic criteria. The paratextual dimensions of Bible translation are marked with 1) blurred agency (in many cases, it is difficult to determine the contribution of the translator or theological and literary editors), 2) restrictive requirements of the commissioner, 3) the impact of the overall translation strategy on the nature, type, and content of paratexts. However, no restrictions can conceal the implicit reader of each of these translations, to whom the paratexts appeal as a “second voice” of the main text.

Збірник Харківського історико-філологічного товаристваю Нова серіяю Том 16, 2019

ON THE LANGUAGE OF KULISH AND KULISH ON LANGUAGE The article deals with Panteleimon Kulish’s linguistic views and the language of this writer taken in the context of the formation of a new standard Ukrainian language in the 19th century. The author looks into the reception of Kulish’s biblical and secular translations, in particular of Shakespeare’s works, by his contemporaries in the two historical parts of Ukraine, Eastern (Russian-ruled) and Western (Austrian-ruled). A special emphasis is placed on the assessment of Kulish’s language program by the Galician populists and Dnieper Ukrainian Ukrainophiles. The author explores the foundations of Kulish’s language program, characterized by spatial and temporal syntheticity. The author argues that Kulish’s program surpassed the language doctrine both of the Ukrainophiles in the Dnieper Ukraine and of the Galician populists

Канадознавство : соціальні та освітні візії [Текст] : кол. моногр. у 2-х кн. Кн. 1 = Canadian Studies: Social and Educational Visions [Text] : Collective Monograph in two books. Воок 1. , 2020

У міжнародній колективній монографії вміщено найновіші українсько-канадські соціальні, освітні та філологічні дослідження в галузі сучасного канадознавства. Це третій випуск серії "Канадознавство”, заснованої у 2018 р. Центром канадознавства Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк). Для науковців, викладачів, докторантів, аспірантів, студентів факультетів міжнародних відносин, іноземної філології, історії, політології та національної безпеки, філології й журналістики, педагогічної освіти й соціальної роботи, для працівників осередків канадознавста в Україні, авторів українських студій у Канаді, а також усіх, хто цікавиться канадознавством, українсько-канадською співпрацею в різних сферах.

Vìsnik Harkìvsʹkogo nacìonalʹnogo unìversitetu ìmenì V. N. Karazìna. Serìâ Ìnozemna fìlologìâ. Metodika vikladannâ ìnozemnih mov, 2023

Розглянуто збіги та розбіжності передачі географічних назв у найпоширеніших перекладах Біблії українською мовою. Матеріалом дослідження послужили 172 географічні назви із тексту Старого Заповіту (Книги «Буття», «Вихід», «Числа» та «Повторення закону») в перекладах з давньогебрейського оригіналу, а також синодального та англомовного текстів-посередників. З метою згаданого аналізу усі 172 одиниці було розподілено на шість категорій, залежно від ступеня збігу їхнього написання українською мовою, де в категорії 1 передача власної назви збігається в усіх версіях перекладу, а в категорії 6 -не збігається у жодній із шести його версій. Інші категорії відрізнялися різним співвідношенням часток такого збігу. У цій частині статті розглядаються результати аналізу останніх двох категорій, враховуючи які можна зробити попередній висновок, що більшість досліджених перекладачів орієнтувалися переважно на українську традицію (започатковану в перекладах І. Огієнка та І. Хоменка), навіть коли вони перекладали не з давньогебрейського оригіналу, а з інших текстів-посередників, зокрема, англомовного (Біблія Нового Світу). Філарет переважно знаходився під впливом синодального перекладу, лише епізодично орієнтуючись на українську традицію, проте О. Гижа, навіть перекладаючи із синодального тексту, має виразно українську орієнтацію, спираючись на багаторічні традиції вітчизняного перекладу. Окремо стоїть версія Р. Турконяка, який дотримується авторських принципів передачі власних назв, що робить його переклад несхожим у цьому відношенні на жодну іншу традицію. Враховуючи безумовну ерудицію та кваліфікацію цього перекладача, можна припустити, що саме його інновації є найціннішими в сучасній інтерпретації текстів Святого Письма.